Не успів ще потяг зупинитись в Христинівці, як жінки з клунками вже оточили вагони й почали викликати своїх рідніх. Прямо дивно, як вони так швидко могли прибігти в Христинівку?

Як би там не було, ми трохи підживилися в Христинівці, хоч і позбулися всіх грошей які в нас були, а дехто й одежі. Постоявши в Христинівці годин три-чотири, потяг рушив далі і майже без зупинки віз нас до самого Києва.