общественный комитет
для увековечения памяти
жертв бабьего яра
комитет «бабий яр»
Українська  Русская
главная заповедник имена история документы полемика ссылки о нас
ДОКУМЕНТЫ

Заявление украинской интеллигенции в поддержку обращения Конгресса национальных общин Украины в связи с планами строительства в Бабьем Яру еврейского общинно-культурного центра «Наследие». Октябрь-ноябрь 2002 г.

Обращение Конгресса национальных общин Украины к руководителям государства в связи с планами строительства в Бабьем Яру еврейского общинно-культурного центра «Наследие»

23 сентября 2002 г.
Президенту України
Леоніду Кучмі
копія: голові Адміністрації Президента
Віктору Медведчуку
Голові Верховної Ради України
Володимиру Литвину
копія: голові Комітету з прав людини,
національних меншин і міжнаціональних відносин
Геннадію Удовенку
Прем'єр-міністру України
Анатолію Кінаху
копія: віце-прем'єру з питань гуманітарної політики
Володимиру Семиноженку

Національні громади України разом із значною частиною єврейської общини Києва і України висловлюють глибоке занепокоєння з приводу можливого будівництва Єврейського общинного центру «Спадщина» в Бабиному Яру.

Бабин Яр - символ геноциду для всіх євреїв, для всіх громадян колишнього Радянського Союзу, для всього світу. 100 тисяч загублених життів, з яких половина - євреї, громадян різних національностей (рома, росіяни, українці, та ін.), учасники радянського підпілля та українські патріоти, в'язні Сирецького концтабору. Всі вони так і залишилися не похованими. Їхні трупи були спалені німцями, а попіл розвіяний по всій окрузі. Тому марними видаються спроби довести можливість наявності або проведення достовірної експертизи на виявлення тут поховань. Їх знищували свідомо і неодноразово, не залишаючи слідів злочину.

Десятки років після війни радянська влада не давала увічнити пам'ять загиблих. Компромісом став монумент, «сором'язливо» названий пам'ятником радянським громадянам, знищеним фашистами.

У шістдесяті роки було зроблено спробу знищити саме місце трагедії, наслідком якої стала куренівська катастрофа. Згодом у Бабиному Яру хотіли побудувати розважальні заклади, і лише протести київської інтелігенції унеможливили подібне блюзнірство.

Що ж відбувається нині? Місто виділило Американському розподільчому комітету «Джойнт» майданчик для будівництва общинно-культурного центру «Спадщина», концепція якого передбачає все необхідне для відродження общинного життя в усіх його проявах (приміщення для общинної роботи, концертний зал, театр, кафе, стоянка для автомобілів). Громадське обговорення проектів і наступна дискусія в ЗМІ (газети «Еврейский обозреватель», «Дзеркало тижня», «Эникайт», «Возрождение-ХХІ», «Україна молода», «Московские новости», журнал «Пік», українське радіо) довели, що переважна більшість єврейської й неєврейської громадськості Києва не сприймає ідеї будівництва громадського центру саме в Бабиному Яру.

Нині нас намагаються переконати, що будівництво планується не в Бабиному Яру, а поблизу нього. Але чи має значення, відбувалися розстріли на цьому місці або на 200 чи 600 метрів далі (а саме такі цифри цілком серйозно наводяться як аргумент прихильниками проекту)? Адже після знищення трупів і Куренівської трагедії всі останки перемішалися у цьому страшному місці. Намагання ж запевнити громадськість, що запроектована споруда матиме винятково меморіально-науково-дослідницький зміст, не є переконливими, оскільки в такому випадку це має бути вже новий проект з новим архітектурно-змістовним наповненням.

Хочемо нагадати, що два роки тому, коли в Бабиному Яру намагалися встановити пам'ятник рома, які загинули там, КМДА листом № 005-958 від 23.11.2000 р. пояснила головному архітекторові комплексу Бабин Яр Анатолію Ігнащенку, що «Пропозиція про встановлення... пам'ятного знаку безпосередньо за пам'ятником радянським громадянам, військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської армії, розстріляним німецькими фашистами у Бабиному Яру, не знайшла підтримки у зв'язку з тим, що концепція архітектурно-планувального рішення меморіалу полягає в тому, що увага глядачів концентрується безпосередньо на скульптурній композиції на тлі ландшафту. Монумент вдало вписано в автентичну місцевість і відсутність на сьогоднішній день на цій ділянці додаткових монументальних споруд тільки підкреслює його значимість». Підписав листа тодішній заступник голови КДМА А. Толстоухов.

Сьогодні ж місто вважає можливим будівництво цілого комплексу в тому самому місті, що є зоною охоронюваного ландшафту.

Всупереч позиції більшості членів містобудівної ради було оголошено про узгодження проекту центру «Спадщина», а отже, робота не припиняється. Така ситуація не може залишатися поза увагою громадськості, органів законодавчої та виконавчої влади. Тим більше, що український уряд при розгляді подій навколо історичної пам'ятки - Софійського собору - задекларував і продемонстрував принципову позицію щодо обов'язкової професійної експертизи подібних проектів і широкого громадського їх обговорення.

Аналіз ситуації, що може створитися внаслідок спорудження центру у Бабиному Яру, доводить, що ця ідея дуже ймовірно буде неприйнятною для досить широкого спектру громадськості, представників національних громад та політичних сил. При цьому зовсім не можна гарантувати, що протести обмежаться суто мирними заходами.

Очевидно, що подібні акції спроможні суттєво зрушити міжнаціональний мир, попсувати імідж країни на міжнародній арені та дати можливість антиукраїнським силам представити світовій громадськості Україну як заповідник антисемітизму.

З іншого боку, апологети проекту постійно спекулюють на тому факті, що Президент України брав участь у церемонії закладання наріжного каменю на місці запроектованого будівництва. Це подається ними як показник незаперечної підтримки Президентом самої ідеї створення общинного центру у Бабиному Яру. Тим самим вони фактично підіграють силам, що намагаються дискредитувати Леоніда Кучму в демократичному світі, представити його ворогом європейських громадянських цінностей.

Повоєнна історія вже довела, що у Бабиному Яру не можна будувати, не порушивши норм сумління, природної рівноваги, міжнаціонального миру - всього, що є пріоритетами громадянського суспільства.

Відродження в незалежній Україні національних цінностей і традицій етнічних спільнот, зокрема єврейської, не повинно асоціюватися в світі з місцем трагедії, воно відродилося і розвивається всупереч драматичним подіям минулого.

Співпрезиденти
Конгресу національних громад України:
Станіслав Костецький,
голова Спілки поляків України
Георгій Мозер,
голова об'єднання
Товариство німців «Відергебурт»

Члени Президії Конгресу:

Йосиф Зісельс,
виконавчий віце-президент Конгресу,
голова Вааду України,

Костянтин Олару,
голова Христиансько-демократичного
альянсу румун України

Надія Гладких,
голова Кримського угорського товариства,
член правління Демократичної спілки угорців,
співголова Кримського республіканського
фонду міжнаціональної злагоди

Віктор Кирвел,
голова Естонського земляцтва в Україні

Даля Макарова,
голова Київського товариства
литовської культури ім. Майроніса

Канафія Хуснутдінов,
президент Всеукраїнського татарського
культурного центру «Туган Тел»

Надія Єфіміщ,
голова Київського товариства
народів фіно-пермської групи

Керівники національних товариств:
Петро Григориченко,
Президент Всеукраїнської громадської організації
«Конгрес ромен України»
Сергій Кот,
Голова Фундації ім. О.Ольжича

Керівники засобів масової інформації
національних громад України:
Дора Костова,
головний редактор
газети «Роден край»
Віталій Нахманович,
головний редактор
журналу «Евреи Евразии»
Тетяна Хорунжа,
головний редактор
газети «Форум націй»
Хадашот. – 2002. – № 5 (91). – Сент.



Интернет-версия книги «Бабий Яр: человек, власть, история»

Деятельность Комитета «Бабий Яр»



BESTHOSTING
хостинг на серверах
в Україні, США та Німеччині.
Домен БЕЗКОШТОВНО!
Наш баннер

© Общественный комитет «Бабий Яр», 2007-2018
Generated by
Alex:DB:Manager