... За даними Проводу ОУН, оприлюдненими у квітні 1946 року, в 1941–1944 рр. ОУН втратила 4756 членів, в тому числі 197 членів вищого керівного складу, починаючи від районових (повітових) керівників. Загинули 5 членів Проводу, що були іменовані на свої посади ще полковником Євгеном Коновальцем, та 6 крайових провідників поодиноких українських земель.
З усіх міст України найбільше членів ОУН зложило своє життя у Золотоверхому Києві, що в 1941–1942 рр. став головним осередком дії ОУН на теренах України. Під час німецької окупації у Києві загинув 621 член ОУН.
... У своїй більшості це були члени "похідних груп" та Буковинського куреня, що прибули в столицю України за дорученням ПУН із завданням творити організоване українське життя.
Першою загинула група відважного сотника Романа Біди (Гордона) – талановитого командира УВО, організатора і учасника бойових акцій у Львові 1929 року. З ним загинули Євген, Євгенія і Тоска Суховерські. Їх було розстріляно в грудні 1941 року. Одразу в середині грудня нова хвиля репресій впала на редакцію "Українського слова". Заарештовано головного редактора, колишнього помічника президента Карпатської України А. Волошина – Івана Рогача. З ним – талановитого публіциста, редактора "Націоналістичної пресової служби", керівника Пропагандивної референтури ОУН Ярослава Оршана-Чемеринського, та його дружину Дарію Чемеринську (Гузар), Петра Олійника, Василя Кобрина, Івана Яковенка. Їх розстріляли у січні 1942 р.
7–9 лютого 1942 р. нова хвиля арештів охопила підпілля ОУН. Схоплено видатну поетесу, керівника Спілки українських письменників, головного редактора тижневика "Літаври" Олену Телігу та її чоловіка – інженера і відомого кобзаря Михайла Телігу. З ними знаходять свою смерть у Бабиному яру поет-закарпатець Іван Рошко-Ірлявський, публіцист і кандидат на керівника Референтури молоді ОУН Іван Кошик, родом з Попельні на Київщині, перекладач Роман Фодчук, драматург професор Костянтин Гупало – автор п'єси про діяльність підпілля ОУН у підрадянській Україні. В середині лютого 1942 р. гестапо арештовує київського міського голову, члена Української Національної Ради в Києві Володимира Багазія, титанічними зусиллями якого восени 1941 року в окупованому Києві була зорганізована діяльність усіх служб міського господарства і за сприяння якого газета "Українське слово" дістала найкращу друкарню і приміщення для роботи редакції. Усіх їх, разом з іншими членами ОУН, було розстріляно до кінця лютого. В цей же час заарештовано і фактично знищено у повному складі Дарницьку сотню Буковинського куреня. Протягом 1942 р. від рук гестапо загинули патріоти-наддніпрянці: учасник визвольних змагань 1917-1919 років, проректор Київської Політехніки Тодот Чередніченко, голова ВУКОСпілки Перевертун, голова Київської Облспоживспілки Бондаренко разом з дружиною і дітьми, інженери Романів та Сінченко. В 1943 році смертю героя загинув крайовий провідник ОУН на Українських Землях Зенон Домазар (Діброва). Вкритий ранами від двотижневих побоїв катів, він залишив на стінах Лук'янівської в'язниці кров'ю написані слова: "Спливаю кров'ю – не зраджу тайни Друзів" ...
Кот С. Бабин яр: українська пам'ять // Українське слово – 2009. – № 40 (3447). – 7–13 жовтня