общественный комитет
для увековечения памяти
жертв бабьего яра
комитет «бабий яр»
Українська  Русская
главная заповедник имена история документы полемика ссылки о нас
ПОЛЕМИКА

Ольга Скороход

Бабин Яр: до чого тут політична воля, олігархи та "конфлікти пам'яті"

Інтелектуальні пристрасті, що розгортаються довкола меморіалу в Бабиному Яру, здаються малопомітними для загалу, однак вони дають фору пристрастям політичним.

Частина науковців і громадськості заявляє про небезпеку появи у Бабиному Яру "російського меморіалу Голокосту". Ініціатори ж його створення, серед яких є олігархи, говорять про свою аполітичність у вшануванні жертв розстрілів. Разом з тим державний проєкт створення меморіалу в Бабиному Яру рухається надто повільно. Вочевидь Україна як держава лише зараз дозріла до того, щоб відверто осмислити всі трагічні події, які сталися у Бабиному Яру, усвідомити і представити своє ставлення до цього. Цензор.НЕТ з’ясовував головні суперечності.

Питання Бабиного Яру виринає на тлі довгоочікуваної добудови другої черги Меморіалу жертв Голодомору. На неї не просто виділяють кошти, але й докорінно та якіснозмінили першочерговий проєкт - згідно з вимогами ЮНЕСКО. Нарешті на початку 2019 року міністр культури Євген Нищук поставив питання меморіалізації Бабиного Яру в один ряд з увічненням пам'яті про Майдан та Голодомор.

БОЛІСНА ПАМ’ЯТЬ І МІСЦЕ ДЛЯ ШАШЛИКІВ У БАБИНОМУ ЯРУ

Нагадаємо, за приблизними підрахунками, у 1941-43 роках у Бабиному Яру нацисти вбили близько 100 тисяч людей. Серед них – євреї, роми, душевно хворі, військовополонені, українські націоналісти та всі, кого нацистський режим вважав своїм ворогом. Зокрема лише за два дні, 29 і 30 вересня 1941-го, було розстріляно майже 34 тисячі євреїв, що робить цю подію однією з найбільших одномоментних акцій Голокосту. У радянський час пам’ять про Бабин Яр була цензурованою. Сам яр зруйнували і частково забудували. Це призвело до сповзання ґрунту у 1961 році, відомого як "куренівська трагедія", що забрала життя 145 людей.

Нині Бабин Яр вже не є білою плямою на мапі пам'яті. Поступово на місці трагедії поставали різні пам’ятники, сьогодні їх тут 30. Однак ця пам'ять є чинником конфлікту різних візій минулого – єврейського, кількох варіантів українського, ромського, пострадянського.

У 2007 році було засновано історико-меморіальний заповідник "Бабин Яр", за три роки він отримав статус національного. Він спільно з науковими уснатовами та меценатами займається збереженням пам'яті про моральну катастрофу Бабиного Яру. До 75 річниці трагедії, у 2016-му, дещо прибрали територію і облаштували центральні алеї пам'яті, але достатньо ступити крок убік, щоб побачити місцями занедбаний парк, який є радше прогулянковою зоною чи ареалом для смаження шашликів, ніж місцем, яке спонукає рефлексувати про історичні події. При цьому у будь-який сезон тут можна зустріти людей, які цілеспрямовано приїздять вшанувати пам'ять розстріляних, однак переважно їм нікуди звернутися по консультацію. Тоді ж, у 2016-му, повернули у державну власність єдине збережене історичне приміщення в Бабиному Яру – колишню контору єврейського цвинтаря.

З 90-х років було кілька спроб спорудити у Бабиному Яру меморіальні споруди чи інституції, які наражалися на протистояння громадськості або в принципі нічим не завершилися. Фахівці нарікають, що Україна вже втратила ціле покоління, яке було позбавлене можливості цілком усвідомити трагедію українського єврейства (загалом на українських теренах під час Другої світової війни було вбито 1,5 млн євреїв).

Лише підготовка до вшанування 75-річниці трагедії у 2016-му, а також зміна у політиці пам’яті після Майдану сприяли пошуку підходів до увічнення пам’яті жертв Бабиного Яру. На сьогодні активними є дві ініціативи, які не можна назвати взаємодоповнюючими чи дружніми. Навіть заходи у пам’ятні дні вони проводять нарізно.

ДЕРЖАВНИЙ ПРОЄКТКомплексна меморіалізація Бабиного Яру. Був презентований у лютому 2019 року, а про необхідність його реалізації було заявлено у 2016 році. Створений робочою групою Інституту історії України із залученням науковців інших інституцій (до слова, для України це вперше, коли ряд науковців планомірно працює над проєктом меморіалізації місця пам’яті). Розроблений згідно з розпорядженням Кабінету міністрів від липня 2018-го - на замовлення Міністерства культури України та Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр".

Проєкт передбачає створення цілісного меморіального комплексу, який включатиме: меморіальний парк "Бабин Яр - Дорогожицький некрополь", два музеї - Український музей Голокосту та Меморіальний музей Бабиного Яру, а також пам'ятні місця, пам'ятники та пам'ятні знаки, пов'язані з історією Бабиного Яру, територію всіх довколишніх кладовищ.

За пропозицією, два музеї становитимуть єдиний архітектурний комплекс, фізична і змістова точка перетину якого є піком трагедії Бабиного Яру - масовий розстріл євреїв у вересні 1941 року. Обидві споруди мають розташовуватись поза територією розстрілів та поховань, отже за межами меморіального парку.

Нині текст концепції перекладено англійською мовою і він проходить широке рецензування та обговорення. Для реалізації пропонують пілотний проєкт Меморіального музею Бабиного Яру, який тимчасово розміститься у єдиній історичній споруді в Бабиному Яру – колишній конторі єврейського цвинтаря. З цією метою триває реконструкція будівлі.

Концепція. На презентації концепції автори наполягали, що не можна сліпо взяти за зразок певний західний проєкт комплексу вшанування жертв на місці Голокосту чи іншого масового вбивства. За їхніми словами, український музей Голокосту покликаний показати Голокост як загальноєвропейське явище світового значення і розглядає його як центральний символ усіх геноцидів. Концепція пропонує представити в експозиції досвід України як краю, що побував під двома тоталітарними режимами. У таких умовах кожна людина мала робити моральний вибір. Іншою важливою особливістю  проєкту є постулат, що трагедія українських євреїв є передусім частиною історії України, і її неможливо зрозуміти без комплексного вивчення попередніх епох.

Комплексна концепція меморіалізації фактично почалася з пілотного проєкту музею Бабиного Яру, який був створений у 2018 році. Хоча мало би бути навпаки – спершу загальна концепція, а вже потім окремо концепції на всі можливі її частини – музеї та меморіали. І це підкреслює головну проблему державного проєкту – брак коштів.

Фінансування. Недостатнє фінансування і гальмування проєкту через це - те, що закидають ініціативній групі державної концепції (мовляв, і самі не будуєте, і при тому критикуєте інший проєкт). У 2018 році Міністерство знайшло гроші на розробку загальної концепції меморіалізації та на реставрацію приміщення контори єврейського цвинтаря для розміщення там пілотного проєкту Музею Бабиного Яру. Однак найімовірніше, що реставраційні роботи цього року не буде завершено. Досі не виділено коштів на розробку тематико-експозиційного плану. Також на поточний рік не передбачено фінансування на технічний дизайн-проєкт експозиції. Окрім того, у майбутньому потрібні гроші на створення експозиції, обладнання службових приміщень тощо. Це все мало бути заплановано на 2020 рік, але зі зміною влади ситуація лишається невизначеною.

Відтак, дуже важко припустити, коли буде запущено пілотний проєкт музею. Очевидно, це буде розмова вже з новим урядом. Власне, як і щодо ставлення уряду до меморіалізації Бабиного Яру та пропонованого державного проєкту зокрема.

Йосиф Зісельс, голова найбільшого об’єднання єврейських організацій "ВААД", як зразок фінансування для меморіальних проєктів такого масштабного рівня наводить Музей історії польських євреїв (ПОЛІН), який був відкритий 2013 року у Варшаві. Він підкреслив, що 60% фінансування проєкту здійснювала Польща як держава, решту – приватні донори, і висловив надію на долучення до проєкту меценатів.

До слова, вже є прецеденти, коли меценати пропонували Україні допомогу у меморіалізації Бабиного Яру. Один з потенційних проєктів, - ландшафтно-архітектурний парк "Бабин Яр - Дорогожицький некрополь", здійснювався канадською організацією "Українсько-єврейська зустріч" на чолі з Джеймсом Тімертеєм. У 2016 році провели конкурс ідей втілення проєкту, на якому однак не змогли обрати переможця, але відібрали найцікавіші ідеї. Надалі це розвитку не отримало, оскільки канадійські меценати не отримали запевнень, що цей проєкт зацікавив державу.

Земля. Автори концепції декларують, що обидва музею мають постати за межами меморіального парку, щоб не проводити будівництво на місці розстрілів та поховань. Зважаючи на те, як забудовувався Бабин Яр у радянські роки та частково вже після отримання незалежності, та як могли перемішатися поховання через зсуви землі внаслідок знищення яру, то для пошуку вільної підходящої ділянки, необхідно шукати консенсус з міською владою. Тому для повноцінного запуску проєкту потрібна політична воля, як міської, так і центральної влади.

Максимально встановлені межі Єврейського (червона лінія) та Кирилівського (чорна лінія) кладовищ відповідно до проектно-пошукової роботи по встановленню історичних меж Бабиного Яру й довколишніх цвинтарів, яка була здійснена 2008 року та має висновки провідних світових комітетів зі збереження єврейських поховань. Ландшафт над цвинтарями та ліворуч - власне Бабин Яр до його знищення. Жовтогарячою заливкою показані місця розстрілів. 


Переглянути Бабин Яр. Пам’ятні місця. Єврейське кладовище на карті більшого розміру

Так це співвідноситься з реальною забудовою, більшість з якої з'явилася у радянський час.



ГРОМАДСЬКИЙ ПРОЄКТ - Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" (BYHMC). Позиціонує себе громадським, хоча критики воліють називати його приватним. "Перший у світі меморіал, присвячений одній з найстрашніших трагедій ХХ століття" , - так анонсує свою концепцію команда, яка працює над проєктом. Він створюється за ініціативи російських олігархів Павла Фукса, Германа Хана і Михайла Фрідмана. Згодом до проєкту долучилися учасники з України. Так, сьогодні у наглядовій раді також є Святослав Вакарчук, Віктор Пінчук, Володимир Кличко, радянський дисидент Натан Щаранський, голова Об’єднання іудейських релігійних організацій України, рабин Яків Дов Блайх, експрезидент Польщі Александр Кваснєвський.

Восени 2016-го була урочисто підписана Декларація про намір створити Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр". На цій зустрічі були присутні також президент Петро Порошенко, прем'єр Володимир Гройсман та міністр культури Євген Нищук. У березні 2018-го підписано меморандуми про співпрацю BYHMC з Мінкультом, Міносвіти, КМДА та Національним історико-меморіальним заповідником. Керівник проєкту Яна Барінова наголошує на просвітницькій та відновлювальній роботі, яку проводить Центр Голокосту. Зокрема, спільно з заповідником було піднято могильні плити старого єврейського кладовища.

Взимку 2019-го було оголошено про початок міжнародного архітектурного конкурсу на приміщення центру. Відкриття центру заявлено на 2023 рік.Також анонсовано спорудження інформаційного центру про трагедію Бабиного Яру, місце для якого обере робоча група при КМДА.

Концепція. Перший варіант теоретичної бази концепції – наративу - створював колектив переважно західних дослідників на чолі з відомим істориком Карелом Беркгоффом. У громадськості, частини єврейської громади та науковців він викликав серйозні заперечення. Найбільше публічне обговорення проєкту відбулося в листопаді 2017-го. На концепцію обрушилася нищівна критика. Голова Інституту нацпам’яті Володимир В’ятрович, голова "Ваад України" Йосиф Зісельс, історик Віталій Нахманович, голова профільного комітету Ради Микола Княжицький, голова Центру юдаїки Києво-Могилянської академії Леонід Фіндберг – неповний список тих, хто назвав проєкт неприпустимим.

Зокрема, українські історики висловлювали побоювання, яке місце займе в музеї тема колабораціонізму, в якому контексті буде вжито цей термін, наскільки коректно буде представлена проблематика діяльності українських націоналістичних формувань. Історики зазначали, що з пропонованого тексту виходило так, що Україну, а не Третій Рейх, представлять як центр антисемітизму. Окрім того нерозуміння викликав сам факт назви меморіалу Голокосту "Бабин Яр", оскільки це місце стало трагедією нен лише єврейського народу.

Ще раніше група науковців написала публічного листа, у якому виклала основні занепокоєння. Головний нерв противників Меморіалу Голокосту "Бабин Яр" Віталій Нахманович опублікував дуже гостре звернення, в якому прямо назвав проєкт російським. Проявом гібридної війни Кремля на ниві ідеології називає його і Зісельс, вважаючи, що за красивою картинкою РФ руками російського капіталу втілить проєкт, який дискредитуватиме Україну.

Після критики до проєкту долучилися деякі українські історики, він був перероблений, і 12 грудня 2018 року публічно презентований новий наратив. У BYHMC заявляють, що максимально врахували всі зауваження, приділивши увагу становищу українців до війни, що визначало формування їхніх настроїв. Зокрема з концепції в принципі зникло поняття "колабораціонізму". Опоненти проєкту вважають, що такі публічні поступки є ширмою для втілення намірів, задекларованих у попередній концепції, яка отримала несприйняття. "Я боюся, що гроші російських олігархів так чи інакше впливатимуть на зміст цього проєкту, і він буде далекий від того, щоб показати особливості злочину в Бабиному Яру, - заявив в інтерв'ю Цензор.НЕТ голова Інститут національної пам'яті Володимир В'ятрович.

Земля. Ділянки, що розміщені біля заповідника і на якій нині планують створювати Меморіал Голокосту "Бабин Яр", у 2017-му передав ініціаторам створення Вадим Рабінович. Заснована ним БО "Фонд Пам’яті Бабин Яр" стала засновником "Благодійний фонд "Меморіал Голокосту "Бабин Яр", яка і планує спорудити меморіальний центр. Форма передачі викликала негативну реакцію частини єврейської громади.

Згідно з документів про передачу, які з'явилися у ЗМІ, 2009 року Рабінович без відповідного дозволу Київради отримав в оренду дві ділянки землі в Бабиному Яру загальною площею 7,8 гектарів. Київрада не задовольнила його прохання про оренду, повернувши пропозиції Рабіновичу з низкою зауважень. Той подав до суду, звинувачуючи Київраду у бездіяльності. На основі рішення суду на користь Рабіновіча, який Київрада не оскаржувала, у 2009 році тодішній мер Леонід Черновецький підписав договір про оренду. Інформацію про відсутність відповідних рішень Київради щодо вказаних двох ділянок підтвердили у Департаменті земельних ресурсів Київради на запит Українського центру вивчення історії Голокосту. Нині ділянки до 2023 року в оренді, у Фонді пам’яті "Бабин Яр" демонструють витяги з держреєстрів з інформацією про продовження попереднього договору оренди. У коментарі Цензор.НЕТ вони визнають, що право оренди оформлювалось відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2008.

Місце. Серед головних зауважень з релігійно-моральної сфери – що меморіальний центр планують звести на місці старого єврейського цвинтаря. Як доказ наводять вже згаданий план, на якому позначені максимальні межі цвинтаря, і більша площа ділянок меморіального центру розміщена у цій зоні. У самому BYHMC визнають, що частина цвинтаря розміром 10 тис. кв м дійсно є на їхній ділянці, однак музей будуватимуть згідно з єврейським релігійним законом, відступивши 5 метрів, що не викликає заперечень єврейської релігійної громади. Ортодоксальні іудейські громади в особі равина Якова Дов Блайха проєкт підтримують. Іудейські реформістські общини наразі воліють не давати публічних коментарів з цього приводу.

Частина єврейських організацій, зокрема "Ваад" зазначає, що на цьому місці заборонено будувати з огляду на єврейську традицію, оскільки через масові розстріли, знищення більш ніж сотні тисяч тіл і переміщень ґрунту в ході техногенної катастрофи й подальших будівельних робіт вся територія засіяна останками. Як аргумент приводять, що під час будівництва телецентру витягували і викидали черепи, хоча центр розміщений порівняно далеко і від кладовища, і від передбачуваних місць розстрілів.

ПОЛІТИЧНЕ ТЛО

Незважаючи на альтернативність обох проєктів, українська політична еліта висловлювала підтримку обом. Однак різнилися інтерпретації цієї підтримки. Показове трактування виступу президента Порошенка на презентації Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" у 2016 році. Далі почався конфлікт інтерпретацій. У BYHMC заявляють, що тодішній голова держави висловив підтримку їхнього проєкту поряд з державним. Тоді як на сайті президента його виступ було представлено як декларацію намірів держави, які хтось може підтримати.

Такої думки і в Інституті Нацпам'яті. "Петро Порошенко наголосив, що проєкт меморіалу жертв Голокосту і подібні заходи мають створюватися за ініціативою і з пріоритетом держави", - пояснює співробітниця Інститут нацпам'яті, що входить до робочої групи по Бабиному Яру, Вікторія Яременко, підкреслюючи, що тодішній президент у жовтні 2017 року не дарма створив Оргкомітет із питань перспективного розвитку Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр".

В офіційних відповідях на запит Цензор.НЕТ Мінкультури та КМДА воліють говорити про державний проєкт, до якого безпосередньо мають відношення. Проте в особистому коментарі Нищук, говорячи про Бабин Яр, повідомив: "Ми наполягаємо, що концепція, яка йде навколо ідеї "Центру Голокосту "Бабин Яр", повинна бути в загальній концепції. Не може бути відірваний проєкт від загальної концепції всього заповідника. Ми наполягаємо зібрати всіх, у тому числі, Йосифа Зісельса з командою, які мають певні заперечення щодо того проєкту".

Керівник Центру Голокосту "Бабин Яр" Яна Барінова також заявляє про відкритість і готовність до співпраці: "Це комплементарні проекти, а не конкуруючі. Ми – музей-явища. Інший музей – музей місця. Той музей розповідатиме історію Бабиного Яру з моменту початку його існування, у тому числі розповідатиме історію локації під час Другої світової війни. Наш музей розповідатиме про явище, яке трапилося у цьому місці. Тобто коли людина приїжджатиме до Національного заповідника, то матиме право вибору піти в музей місця і послухати історію цього історичного некрополю чи піти в музей явища і детальніше познайомитися з трагедією Другої світової війни. Мені здається, що це дуже добре, якщо у Бабиному Яру існуватиме кілька проектів".

На практиці бачимо, що інтеграції не відбувається. Тож які перспективи і наскільки гострим є конфлікт нині? Що отимає в результаті Україна? Три музеї? Два меморіали поруч? Втілення громадського проєкту, якому щедро дають гроші меценати і не втілення через брак фінансування проєкту державного, концепцію якого розробляли 50 науковців?



Віталій Нахманович, історик, член робочої групи зі створення меморіалу в державному заповіднику та двох музеїв, один з головних критиків громадського проєкту Меморіалу Голокосту "Бабин Яр":

"Бабин Яр – це знакове місце, і меморіал тут має бути в одному ряду з меморіалом Голодомору, Биківнянськими могилами, музеєм Другої світової війни. Його статус – це, насамперед, ознака ставлення держави до пам’яті про ті трагічні події. Тому він має бути національним закладом, а не приватною інституцією, яка невідомо кому підпорядкована і незрозуміло яку ідеологію проводить.

Отже перше питання – хто створює меморіал і опікується ним надалі? Друге – для кого він створюється? Для українців, насамперед молоді, тих, хто завтра будуватиме і захищатиме нашу державу? Чи для іноземних туристів, яким, за великим рахунком, до України взагалі байдуже?

І третє – яким буде його основне послання? Чи буде він нагадувати про Голокост як символ усіх геноцидів минулого сторіччя та про Бабин Яр як символ поневолення України нацистами і комуністами? Чи він буде ностальгією за Радянським Союзом і звинуваченням українців у Голокості?

Перший підхід пропонує Концепція комплексної меморіалізації Бабиного Яру, розроблена на замовлення Уряду колективом українських науковців, зібраних при Інституті історії України НАНУ. Другий – концепція Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр", створена на замовлення однойменної приватної фундації, якою керують російсько-єврейські олігархи. І питання не в тому, де вони заробляють свої гроші. Проблема в тому, що вони досі мислять по-радянському, досі не бачать Україну незалежною від Росії, досі бояться і ненавидять український самостійницький рух.

Але не вони є основною перешкодою для реалізації української концепції. На заваді стоїть неготовність української держави на всіх рівнях проводити послідовну політику пам’яті. Причиною цього є, насамперед, постійна невизначеність остаточного цивілізаційного вибору України. Адже національна пам’ять нерозривно пов’язана з національним майбутнім. Що ми хочемо взяти з собою у подальше життя, що відкинути, а про що забути? Сьогодні ми знову стоїмо перед цими питаннями і чекаємо на відповіді вже від нового президента і нового парламенту".



Яна Барінова, виконавча директорка Меморіального Центру Голокосту "Бабин Яр", заявляє про один з важливих елементів проєкту – освітній центр:

"Наша мета – створити сучасний, цікавий та максимально зручний для відвідувачів меморіальний комплекс, який поєднуватиме кращі архітектурні рішення, останні досягнення ландшафтного дизайну та стандартів доступності, який забезпечить належний рівень меморіалізації усіх жертв Бабиного Яру. Це буде туристичний маяк світового значення, центр громадської освіти і місце зустрічі усіх небайдужих.

Висвітлити такий феномен як "Голокост від куль" – надзвичайно важливо, адже саме Україна постраждала від нього найбільше. І щоб вповні розкрити суть цього історичного епізоду, треба розповідати і про інші території, на яких відбувались трагічні події.

Бабин Яр асоціюється з Голокостом, і ми не бачимо необхідності шукати іншу назву. За два дні було розстріляно більш ніж 33 тисячі євреїв. Це відправна точка в нашому наративі. Розправа над євреями у Бабиному Яру була найбільшою за всю історію Другої світової війни. Тому нам здається, що така назва виправдана. Аушвіц-Біркенау у світовій культурі також асоціюється з Голокостом, хоча там загинули не тільки євреї.

Створення такого проєкту є вкрай затратним. Дуже добре, що є філантропи, які готові об'єднатися. У декого з них це сімейна історія (як розповіли в BYHMC у Бабиному Ярі було розстріляно 13 родичів Германа Хана). У співпраці з іншими, наприклад Віктором Пінчуком або президентом Світового єврейського конгресу (WJC) Рональдом Лаудером, ми маємо можливість надати міжнародну підтримку українським зусиллям вшанувати пам'ять жертв Голокосту. Ми плануємо розпочати глобальну кампанію зі збору коштів, яка підтримуватиме наші амбітні цілі і залучатиме донорів з усього світу. Це можливість продемонструвати готовність України зберігати пам’ять про одну з найбільших катастроф людства, що трапилася на її сучасній території".



Владислав Гриневич, доктор політичних наук, наголошує, що є дотичним до розробки обох проєктів:

"На мій погляд, конфлікт довкола проєкту Меморіалу значною мірою штучний. Ініціатори виголошують політичні гасла "небезпеки руського міра", між тим мають власні паралельні проєкти, це нагадує конфлікт інтересів, бо інакше незрозуміло, чому вони постійно відмовляються від пропозицій співпраці, нічого не роблять для того, аби й ця неурядова ініціатива була реалізована як український проєкт. І це неправильно, на мою думку. Карел Беркгоф, який від початку опікується розробкою наративу, визнаний у світі науковець. Втім, західні вчені часто можуть не розуміти і не враховувати української специфіки – з суто об’єктивних причин. Для цього і налагоджується співпраця з українськими науковцями. В Україні не можна скопіювати Вашингтонський музей Голокосту чи ізраїльський Яд Вашем. Українська модель історичної пам’яті не може сліпо відтворювати ані західноєвропейську, ані східноєвропейську моделі. Мусимо мати власні підходи до цієї справи, які відповідають нашому осмисленню минулого, та сучасним цінностям і прагненням України.

Приміром, чи можна в Україні говорити про Голокост і не згадувати про Голодомор? Ці геноциди вчинені тоталітарними режимами, кожний має свою унікальність, але також мають багато спільного. Усвідомлення цього дозволяє не "розводити" трагедії по "національних квартирах", відчути біль іншого через власний біль: Голокосту крізь призму трагедії Голодомору і навпаки. Не слід вступати у конфронтацію та битви за пам'ять, неприпустимим є й "змагання жертв", нам варто шукати в історії правду для порозуміння. В цьому плані мені подобається слоган громадської ініціативи "Українсько-єврейська зустріч" – "Наші історії неповні одна без одної".

Представлений концепт Меморіалу "Бабин Яр" – це сучасний український історичний наратив, якоїсь конструктивної критики з боку опонентів не було. В наративі відбиті концептуально важливі ідеї: про відповідальність сталінського і гітлерівського режимів за розв’язання Другої світової війни, про сталінські злочини і Голодомор на українських землях, про участь частини українців у організованому нацистами Голокості, натомість ставиться під сумнів доцільність використання контроверсійного терміну "колаборація", який накидає українцям колективну відповідальність за Голокост. В цьому, між іншим, наратив Меморіалу пішов далеко вперед порівняно з Інститутом історії НАН України, в працях якого це поняття все ще некритично використовується".

Критики "Меморіалу Голокосту "Бабин Яр"  також висловлюють зауваження, що в громадському проєкті концепцію створюють одні науковці, а дороблятимуть й реалізовуватимуть інші. Тому немає гарантій, що на виході вийде те, що було офіційно представлене. Тоді як у державному проєкті науковці відповідатимуть за кожен напис і кожне слово, написане для екскурсій.

Гриневич же говорить, що "гарантії" - справа дуже відносна: "Якраз в державних інституціях за часів Януковича можна було спостерігати готовність деяких науковців переписати ті чи інші події "на замовлення" влади. Тому тут мовиться про ціннісні орієнтації кожної окремої людини, наявність же установ громадянського суспільства завжди є гарантією запобігання радикальним поворотам у політиці пам'яті".



Тим часом історик В'ячеслав Ліхачов, колишній співробітник ізраїльського національного меморіалу Голокосту та Героїзму "ЯдВашем", аналізує громадський проєкт з огляду на політику пам'яті, яку проводить Росія, і вказує на фразу, що була у першому, розкритикованому, варіанті наративу BYHMC:

"Наш основний наратив не буде абсолютно тотожним тій історії, що її розповідатимуть майбутнім відвідувачам. У цьому сенсі наратив стане відправною точкою для музейних дизайнерів, кураторів виставок. Це допоможе їм вибирати ті сюжетні лінії, що найбільш ефективно "працюватимуть" на виставках".

На його думку, це може означати, що усі подальші обговорення проєкту Меморіалу Голокосту "Бабин Яр" є ширмою для просування насправді російського проєкту.

"Сам по собі проєкт, ініційований великими російськими бізнесменами, в контексті війни логічно підпадає під презумпцію недовіри. Найсильніша в фінансовому плані фігура серед ініціаторів - Михайло Фрідман, особистий друг Владислава Суркова (помічника Путіна, – ред). Він власник одного з найбільших російських банків. Цей банк фінансував переобладнання Челябінського тракторного заводу, який дозволив здійснювати модернізацію старих радянських танків - тих самих, які влітку 2014 року вбивали українців на українській території. Кредит заводу банку повернула держава, і один цей приклад показує, наскільки тісно великий бізнес в Росії пов'язаний з Кремлем. Чи можна очікувати від таких людей в рамках неймовірно ідеологічно значущого проєкту розуміння українського контексту трагедії часів Другої світової, або слід побоюватися, що Москва використає майбутній меморіал у своїй інформаційній кампанії? З огляду на те, як агресивно Росія реалізує свою версію політики пам'яті щодо війни, цього логічно очікувати.

Тема "українських націоналістів - пособників німецьких фашистів" займає важливе місце в кампанії, спрямованій на дискредитацію України і, за великим рахунком, служить ідеологічним забезпеченням агресивного втручання у внутрішні справи сусідньої країни. Сам факт будівництва найбільшого на пострадянському просторі меморіального центру Голокосту в Києві створить міцну асоціацію української столиці і України зі знищенням євреїв у роки війни. Буквально днями в Москві відкрився пам'ятник Героям опору в нацистських концентраційних таборах і гетто. Цей крок, один з багатьох, є частиною системного формування асоціації Росії з опором нацизму і перемогою над нацизмом. Україна в цьому світогляді асоціюється саме з трагедією, зі знищенням євреїв. Нескладно розгледіти політичну кон'юнктуру в цій системній роботі Кремля зі створення історичних асоціацій.

У другому повному тексті наративу артикульована відмова від використання терміну "колаборація", який піддали жорсткій критиці історики після оприлюднення попередньої версії цього тексту. Однак така відмова видається тактичною. З оглядкою на згадану вище "презумпцію недовіри", я не впевнений, що ініціатори меморіалу прислухалися до критики. Швидше обговорюваний текст взагалі не слід серйозно обговорювати, тому що він має очевидну мету - "замилити очі" громадськості. Мені не здається раціональним кидатися його вивчати і навіть критикувати, оскільки немає ніяких гарантій, що після того, як процес будівництва меморіалу стане незворотним (якщо це відбудеться), експозиція буде відповідати сформульованим на папері принципам".



Отже, поки держава дозріває до повноцінного фінансування створення меморіального комплексу, громадський/приватний проєкт іде до реалізації значно швидше. Це питання до нової влади, чи не опустить вона планку і не поставить державний проєкт на гальма? Особливо це буде прикро після знакового старту в 2016 році, коли шляхом важкої процедури вдалося повернути в державну власність будівлю єврейського цвинтаря та достойно проведено низку пам’ятних заходів до 75-ї річниці трагедії євреїв у Бабиному Яру.

Своєю чергою, питання до громадського проєкту – за наявності запеклих зауважень, які зумовлюють спротив значної частини громадськості, варто було б вийти на більш відвертий діалог. Зокрема це стосується питань гарантій втілення оновленого наративу, проблеми історії земельної ділянки та місця поховань.





Деятельность Комитета «Бабий Яр»



BESTHOSTING
хостинг на серверах
в Україні, США та Німеччині.
Домен БЕЗКОШТОВНО!
Наш баннер

© Общественный комитет «Бабий Яр», 2007-2019
Generated by
Alex:DB:Manager